Монтажник гіпсокартонних конструкцій, штукатур, маляр
Монтажник гіпсокартонних конструкцій
В Хустському професійному ліцеї ведеться підготовка єдиної в області професії “Монтажник гіпсокартонних конструкцій”, це – одна з сучасних будівельних професій. Відноситься до опоряджувальних робіт і тісно пов’язана з професією маляра, лицювальника-плиточника і штукатура. Історія розвитку професії бере початок у XIX столітті, коли був створений прототип сучасного гіпсокартону. У 1880 р. Августин Сакетт а Америці створив листовий матеріал з десяти шарів картону, склеєних гіпсом, товщиною 5 мм.
У 1908 – 1910 роках Стефан Келлі і Кларенс Устман запатентували лист з двома шарами картону і гіпсом просоченим смолами всередині та повздовжнім закритим краєм. Таким чином гіпсокартон отримав структуру, яка збереглася до наших днів.
Вдосконалені лише обшивка, картон і армування гіпсового осердя, безперервна конвеєрна лінія. У 1917 в Англії була побудована перша фабрика по виробництву гіпсокартону. Після Англії виробництво гіпсокартону продовжила і розширила Швеція – компанія «Гіпрок».
Спочатку листи гіпсокартону використовувалися для заміни фанери, дощок і ДСП у невеликих будинках. Вони були дешеві, кріпилися на дерев’яні каркаси або приклеювалися до поверхонь, створюючи рівну і гладку, зручну для пофарбування поверхню. Її можна було пиляти або ламати згідно розмітки. У 1932 році була заснована німецька сімейна фірма «КНАУФ», яка виготовляла гіпсокартон, інші вироби з гіпсу. З часом фірма «КНАУФ» почала виготовлення матеріалів і виробів для конструкцій з гіпсокартону (елементи каркасів, комплектуючі, плити підлог і стель, сухі суміші, клеї), розробку нових технологій, документації, інструменту, пристроїв,засобів індивідуального захисту.
У радянські часи (40-60 роки ХХ століття) технології виробництва гіпсокартону були закуплені СРСР. Заводи працювали традиційно для Радянського Союзу: спочатку з дотриманням технологій, а потім з їх порушенням через застаріле обладнання. Гіпсокартон використовувався для виконання «Сухої штукатурки» – приклеювання ГКЛ до стін. Зараз ці заводи викуплені фірмою «КНАУФ». Відбулось друге народження гіпсокартону. Архітектори і технологи розробили технології ламаних та гнутих поверхонь з ГКЛ. Куполи, колони, арки, карнизи, криволінійні поверхні стін і стель, складні переходи з однієї площини в другу – все це стихія гіпсокартону.
Історія розвитку гіпсокартону вдосконалювала професію монтажник гіпсокартонних конструкцій. У наш час, робітники цієї професії монтують конструкції стель, стін, різних архітектурних елементів, оригінальних розробок (полки, стійки для міні-барів, перегородки, стелажі).
Робітники – монтажники гіпсокартонних конструкцій фірм «КНАУФ», «Лафарж», «Рігіпс» та інших навчаються і підвищують свою кваліфікацію в навчально-методичних центрах фірми; працюють у фірмовому спецодязі, засобах захисту; використовують у своїй роботі матеріали, вироби інструменти, пристрої, документацію літературу, технічний супровід фірм. Це забезпечує високоякісне і швидке виконання будівельно монтажних та опоряджувальних робіт, покращує умови праці, робить її соціально привабливою, матеріально вигідною, комфортною, безпечною.
При навчанні по даній професії ви вивчите основні види матеріалів та виробів для улаштування гіпсокартонних конструкцій – збірні елементи дерев’яного та металевого каркасів; матеріали та вироби для обшивки каркасів – плити, панелі з гіпсокартону (надалі ГКП), гіпсоволокна (надалі ГВП), кріпильні деталі, сухі суміші (клейові, шпаклювальні), ізоляційні вироби, їх властивості; типи ГКП, ГВП та їх відзнаки; правила пакування, транспортування і зберігання ГКП, ГВП та способи їх оброблення; найменування, призначення ручних та механізованих інструментів і пристроїв, правила роботи з ними; способи влаштування нескладного дерев’яного та металевого каркасу та способи влаштування обличкувань стін; способи кріплення ГКП до каркасу, до основи стіни; способи приготування розчинових сумішей; способи шпаклювання швів, поверхонь облицювань; вимоги до якості змонтованих конструкцій; правила безпеки праці під час роботи на висоті, пожежної безпеки та під час роботи з електро- і пневмоінструментом.
При навчанні по даній професії ви будете уміти здійснювати обмір приміщення,провішування поверхонь та розмічування місць розташування основних елементів каркасів нескладних перегородок, обличкувань, підшивних стель, а також розмічування місць розташування основних отворів (дверних, віконних) за допомогою простих контрольно-вимірювальних інструментів або пристроїв; виконувати монтаж дерев’яного та металевого каркасу для простих гіпсокартонних перегородок, обличкувань, підшивних стель: встановлювати напрямні та стоякові бруски, профілі каркасу на ізолювальні прокладки, закріплювати їх до основ за допомогою шурупів, болтів, дюбелів, закладних деталей або анкерів; заповнювати каркаси ізоляційним матеріалом; улаштовувати обличкування стін безкаркасним способом (суха штукатурка) та каркасним способом; кріпити гіпсокартонні та гіпсоволокнисті плити до каркасу перегородок і обличкувань шурупами за допомогою шуруповерта, цвяхами; готувати розчинові суміші на основі сухих сумішей; виконувати шпаклювання швів, поверхонь гіпсокартонних та гіпсоволокнистих плит; здійснювати дрібний ремонт гіпсокартонних обшивок; здійснювати поопераційний контроль якості за допомогою контрольно-вимірювальних інструментів або пристроїв; читати схеми архітектурно-конструктивних вирішень вузлів простих гіпсокартонних конструкцій; дотримуватися вимог безпеки під час роботи на висоті, пожежної безпеки та під час роботи з електро- і пневмоінструментом.
Штукатур
У наш час є різні способи облицювання цегляної або бетонної стіни всередині приміщення: можна гіпсокартоном, плиткою, облицювальними панелями і т. п. Але все ж таки, найчастіше перевага віддається старому способу – штукатурці. Це такий процес, коли стіни покривають шаром розчину з піску, цементу або гіпсу. Плюсом такого рішення можна вважати економію місця, оскільки сам шар займає не більше 3-4 см. Штукатур – це фахівець, який виконує таку роботу.
Історія професії: Перші штукатури з’явилися в Стародавньому Єгипті за 5000 років до н. е.. Працювали ці люди з гіпсом і глиною. Їх завдання полягало в тому, щоб вирівняти поверхню стін як зсередини, так і зовні будинків. Це була технологія високої якості, оскільки їх робота збереглася і до цього дня. Протягом століть зміни відбувалися не тільки у складі розчину, але і в типі використовуваних інструментів. Широко поширений нині матеріал – цемент, який винайшли в XIX столітті шляхом обпалення деяких його складових – гіпсу, глини, вапна та ін. Тоді ж штукатури стали широко застосовувати цей матеріал. На території нашої країни цемент вперше стали використовувати при будівництві храмів, а вже потім для будинків іншого призначення. …
Соціальна значущість професії в суспільстві: Будівельники створюють дуже цінний товар – нерухомість. Про неї мріють сотні мільйонів людей по всій планеті. Причетні до створення цієї цінності є штукатури. При здачі багатоповерхового будинку оштукатурюються величезні площі, тому при виконанні робіт на будівництві такої будівлі трудиться кілька десятків штукатурів.
Масовість і унікальність професії: Люди з такою професією працюють у різних організаціях. Адже не тільки будівельні компанії містять бригади штукатурів. Такі фахівці працюють ще й у великих організаціях з великим обсягом своїх приміщень, які потрібно постійно ремонтувати і перебудовувати. Багато штукатурів воліють шукати замовлення самі, не наймаючись на будь-яку фірму. Будівельники цієї професії повинні бути фізично витривалі і не мати алергії на пил, їм необхідні також гарне почуття рівноваги й відсутність страху висоти. За наявності фахової відповідної освіти штукатур може з часом стати майстром оздоблювальних робіт, а саме удосконалювати навики, підвищувати робітничий розряд по виконанню висококваліфікованих робіт (декоративна штукатурка).
Ризики професії: Плюсом цієї професії слід вважати хорошу оплату праці і те, що вона найчастіше виконується всередині будинку, а значить, не доведеться сильно мерзнути або смажитись на сонці. Але все-таки це нелегка праця, при якій неможливо залишатися чистим.
маляр
Напевно, більшість з нас хоч раз щось фарбували будь-то заміський будинок, або паркан, або ж двері або вікна у квартирі. Той, хто займається цим майже кожен день і заробляє цим на життя, називається маляр. Така людина теж художник, тільки в нього замість полотна служать будівлі, машини та інші об’єкти. Не кожен, хто взяв у руки пензлик і банку фарби, зуміє перефарбувати поверхню як справжній професіонал. Цьому ремеслу також потрібно вчитися.
Історія професії: Невідомо коли з’явився на Землі перший маляр. Технологія виготовлення фарб з вохри і тваринного жиру відома людям як мінімум 20 тисяч років. Приблизно тоді ж з’явилися перші пофарбовані предмети, що свідчить про знайомство людини з малярським ремеслом. Безліч таких виробів дісталися вченим у спадок від цивілізацій шумерів, єгиптян, китайців, ольмеків та інших. У руїнах будівель на початку мінойської цивілізації в Греції були виявлені пофарбовані елементи стін. Але згадки про малярів, як про професію, яка відокремилась від інших будівельників і від художників, відносяться до середини XIX століття, так як до цього часу готові фарби не випускалися. Це ускладнювало їх використання на виробництві, тому що потрібно було самим діставати і змішувати інгредієнти.
Соціальна значущість професії в суспільстві: Маляр вдихає життя в сірі споруди і предмети, надає їм естетичний вигляд. Уявіть собі, що будівлі будуть просто поштукатурені, дерев’яні поручні і парти залишаться в коричневих і чорних плямах від брудних рук, а кораблі так і будуть плавати іржавими. Фарба не просто прикрашає поверхню, вона ще захищає її від корозії і руйнування. Зрозуміло, що без фарбування поверхонь трубопроводи, автомобілі та металеві дахи за кілька років приходили б в непридатність.
Масовість і унікальність професії: Будь-які внутрішні та фасадні роботи на будівельному майданчику не обходяться без малярів. Люди такої професії часто працюють в будівельних і монтажних організаціях, а також на промислових підприємствах. Найважливішою вимогою до людей які здобувають професію є стійкість до алергічних захворювань, оскільки розчинник, що входить до складу фарб, являє собою шкідливу органічну речовину, що призводить до сильного погіршення стану здоров’я людей з такими недугами. Маляр повинен також бути акуратним і, бажано, не боятися висоти, адже стіни та дахи багатоповерхових будинків теж потрібно фарбувати.
Ризики професії: Перевагою такої професії є її інтернаціональність. Адже маляр потрібен у будь-якій країні – будівлі фарбують скрізь. І немає якихось складних відмінностей у роботі, наприклад, румунських і бразильських малярів. Цьому ремеслу нескладно навчитися. Істотним недоліком такої роботи потрібно вважати все той же розчинник, який може за кілька років вплинути на дихальний апарат людини.
