Монтажник гіпсокартонних конструкцій
В Хустському професійному ліцеї ведеться підготовка єдиної в області професії “Монтажник гіпсокартонних конструкцій”, це – одна з сучасних будівельних професій. Відноситься до опоряджувальних робіт і тісно пов’язана з професією маляра, лицювальника-плиточника і штукатура. Історія розвитку професії бере початок у XIX столітті, коли був створений прототип сучасного гіпсокартону. У 1880 р. Августин Сакетт а Америці створив листовий матеріал з десяти шарів картону, склеєних гіпсом, товщиною 5 мм.
У 1908 – 1910 роках Стефан Келлі і Кларенс Устман запатентували лист з двома шарами картону і гіпсом просоченим смолами всередині та повздовжнім закритим краєм. Таким чином гіпсокартон отримав структуру, яка збереглася до наших днів.
Вдосконалені лише обшивка, картон і армування гіпсового осердя, безперервна конвеєрна лінія. У 1917 в Англії була побудована перша фабрика по виробництву гіпсокартону. Після Англії виробництво гіпсокартону продовжила і розширила Швеція – компанія «Гіпрок».
Спочатку листи гіпсокартону використовувалися для заміни фанери, дощок і ДСП у невеликих будинках. Вони були дешеві, кріпилися на дерев’яні каркаси або приклеювалися до поверхонь, створюючи рівну і гладку, зручну для пофарбування поверхню. Її можна було пиляти або ламати згідно розмітки. У 1932 році була заснована німецька сімейна фірма «КНАУФ», яка виготовляла гіпсокартон, інші вироби з гіпсу. З часом фірма «КНАУФ» почала виготовлення матеріалів і виробів для конструкцій з гіпсокартону (елементи каркасів, комплектуючі, плити підлог і стель, сухі суміші, клеї), розробку нових технологій, документації, інструменту, пристроїв,засобів індивідуального захисту.
У радянські часи (40-60 роки ХХ століття) технології виробництва гіпсокартону були закуплені СРСР. Заводи працювали традиційно для Радянського Союзу: спочатку з дотриманням технологій, а потім з їх порушенням через застаріле обладнання. Гіпсокартон використовувався для виконання «Сухої штукатурки» – приклеювання ГКЛ до стін. Зараз ці заводи викуплені фірмою «КНАУФ». Відбулось друге народження гіпсокартону. Архітектори і технологи розробили технології ламаних та гнутих поверхонь з ГКЛ. Куполи, колони, арки, карнизи, криволінійні поверхні стін і стель, складні переходи з однієї площини в другу – все це стихія гіпсокартону.
Історія розвитку гіпсокартону вдосконалювала професію монтажник гіпсокартонних конструкцій. У наш час, робітники цієї професії монтують конструкції стель, стін, різних архітектурних елементів, оригінальних розробок (полки, стійки для міні-барів, перегородки, стелажі).
Робітники – монтажники гіпсокартонних конструкцій фірм «КНАУФ», «Лафарж», «Рігіпс» та інших навчаються і підвищують свою кваліфікацію в навчально-методичних центрах фірми; працюють у фірмовому спецодязі, засобах захисту; використовують у своїй роботі матеріали, вироби інструменти, пристрої, документацію літературу, технічний супровід фірм. Це забезпечує високоякісне і швидке виконання будівельно монтажних та опоряджувальних робіт, покращує умови праці, робить її соціально привабливою, матеріально вигідною, комфортною, безпечною.
При навчанні по даній професії ви вивчите основні види матеріалів та виробів для улаштування гіпсокартонних конструкцій – збірні елементи дерев’яного та металевого каркасів; матеріали та вироби для обшивки каркасів – плити, панелі з гіпсокартону (надалі ГКП), гіпсоволокна (надалі ГВП), кріпильні деталі, сухі суміші (клейові, шпаклювальні), ізоляційні вироби, їх властивості; типи ГКП, ГВП та їх відзнаки; правила пакування, транспортування і зберігання ГКП, ГВП та способи їх оброблення; найменування, призначення ручних та механізованих інструментів і пристроїв, правила роботи з ними; способи влаштування нескладного дерев’яного та металевого каркасу та способи влаштування обличкувань стін; способи кріплення ГКП до каркасу, до основи стіни; способи приготування розчинових сумішей; способи шпаклювання швів, поверхонь облицювань; вимоги до якості змонтованих конструкцій; правила безпеки праці під час роботи на висоті, пожежної безпеки та під час роботи з електро- і пневмоінструментом.
При навчанні по даній професії ви будете уміти здійснювати обмір приміщення,провішування поверхонь та розмічування місць розташування основних елементів каркасів нескладних перегородок, обличкувань, підшивних стель, а також розмічування місць розташування основних отворів (дверних, віконних) за допомогою простих контрольно-вимірювальних інструментів або пристроїв; виконувати монтаж дерев’яного та металевого каркасу для простих гіпсокартонних перегородок, обличкувань, підшивних стель: встановлювати напрямні та стоякові бруски, профілі каркасу на ізолювальні прокладки, закріплювати їх до основ за допомогою шурупів, болтів, дюбелів, закладних деталей або анкерів; заповнювати каркаси ізоляційним матеріалом; улаштовувати обличкування стін безкаркасним способом (суха штукатурка) та каркасним способом; кріпити гіпсокартонні та гіпсоволокнисті плити до каркасу перегородок і обличкувань шурупами за допомогою шуруповерта, цвяхами; готувати розчинові суміші на основі сухих сумішей; виконувати шпаклювання швів, поверхонь гіпсокартонних та гіпсоволокнистих плит; здійснювати дрібний ремонт гіпсокартонних обшивок; здійснювати поопераційний контроль якості за допомогою контрольно-вимірювальних інструментів або пристроїв; читати схеми архітектурно-конструктивних вирішень вузлів простих гіпсокартонних конструкцій; дотримуватися вимог безпеки під час роботи на висоті, пожежної безпеки та під час роботи з електро- і пневмоінструментом.
Лицювальник-плиточник
Сьогодні завдяки бурхливому розвитку будівельних технологій з’явилася велика кількість нових сучасних матеріалів для будівництва й оздоблення приміщень. Український ринок наповнили закордонні матеріали, технології та обладнання. Разом з тим багато знайомих і звичних матеріалів проявили нові якості, що розширило сферу їх застосування.
Історія професії: Професія лицювальника – плиточника має давню історію.У стародавньому Єгипті збереглися справжні шедеври будівництва пірамід, серед яких найкраще збереглася піраміда фараона Хеопса, що була збудована близько 2600 років до нашої ери. За літописом, піраміду увінчала висічена з червоного граніту верхівка, яка не збереглася. Збереглися лише частково лицювальні плитки з білого вапняку.
Але впродовж віків і більш за все, під впливом науково -технічного прогресу професія «лицювальника – плиточника» зазнала багато змін. З’явилися нові машини і механізми, впроваджуються все більш прогресивні оздоблювальні матеріали, сучасні розчини для скріплювання плиток, розроблених на основі нових технологій. Професія має високе суспільно-економічне значення, розповсюджена як в містах, так і сільській місцевості.
Соціальна значущість професії в суспільстві: Лицювальник-плиточник облицьовує плиткою стіни будинків, опори мостів тощо, а також внутрішні приміщення. Для цього готує розчини, очищає поверхні, ріже плитку за розмірами. Може виконувати укладання килимової кераміки. Ремонтує облицювальні поверхні.
Професія лицювальник-плиточник в наш час стала найпопулярнішою серед усіх будівельних професій. Робітники-плиточники завжди затребувані як в державних будівельних компаніях, так і в приватних. Важливо і те, що, набувши цю професію, ви завжди зможете власними силами переобладнати свій будинок на свій розсуд і на свій смак.
Масовість і унікальність професії: Основна робота плиточника – облицювання плиткою стін та підлоги будинків і т.п. Кваліфікований лицювальник-плиточник повинен знати види матеріалів, використовуваних при облицюванні, способи розмітки і розбивки горизонтальних, вертикальних і криволінійних поверхонь, способи установлення та кріплення фасонних і прямих плиток, правила ремонту і заміни плиткового покриття. Представники цієї професії повинні мати хороший лінійний окомір, точну зорово-рухову координацію (на рівні рухів рук).
Ризики професії: Професія лицювальник-плиточник не рекомендується людям, що страждають захворюваннями органів дихання (схильність до простудних захворювань, хронічна пневмонія), опорно-рухового апарату (хронічний ревматизм і захворювання, що обмежують рухливість рук), серцево-судинної (серцева недостатність, вади серця) та нервової (непритомність) систем, а також порушеннями вестибулярного апарату.
маляр
Напевно, більшість з нас хоч раз щось фарбували будь-то заміський будинок, або паркан, або ж двері або вікна у квартирі. Той, хто займається цим майже кожен день і заробляє цим на життя, називається маляр. Така людина теж художник, тільки в нього замість полотна служать будівлі, машини та інші об’єкти. Не кожен, хто взяв у руки пензлик і банку фарби, зуміє перефарбувати поверхню як справжній професіонал. Цьому ремеслу також потрібно вчитися.
Історія професії: Невідомо коли з’явився на Землі перший маляр. Технологія виготовлення фарб з вохри і тваринного жиру відома людям як мінімум 20 тисяч років. Приблизно тоді ж з’явилися перші пофарбовані предмети, що свідчить про знайомство людини з малярським ремеслом. Безліч таких виробів дісталися вченим у спадок від цивілізацій шумерів, єгиптян, китайців, ольмеків та інших. У руїнах будівель на початку мінойської цивілізації в Греції були виявлені пофарбовані елементи стін. Але згадки про малярів, як про професію, яка відокремилась від інших будівельників і від художників, відносяться до середини XIX століття, так як до цього часу готові фарби не випускалися. Це ускладнювало їх використання на виробництві, тому що потрібно було самим діставати і змішувати інгредієнти.
Соціальна значущість професії в суспільстві: Маляр вдихає життя в сірі споруди і предмети, надає їм естетичний вигляд. Уявіть собі, що будівлі будуть просто поштукатурені, дерев’яні поручні і парти залишаться в коричневих і чорних плямах від брудних рук, а кораблі так і будуть плавати іржавими. Фарба не просто прикрашає поверхню, вона ще захищає її від корозії і руйнування. Зрозуміло, що без фарбування поверхонь трубопроводи, автомобілі та металеві дахи за кілька років приходили б в непридатність.
Масовість і унікальність професії: Будь-які внутрішні та фасадні роботи на будівельному майданчику не обходяться без малярів. Люди такої професії часто працюють в будівельних і монтажних організаціях, а також на промислових підприємствах. Найважливішою вимогою до людей які здобувають професію є стійкість до алергічних захворювань, оскільки розчинник, що входить до складу фарб, являє собою шкідливу органічну речовину, що призводить до сильного погіршення стану здоров’я людей з такими недугами. Маляр повинен також бути акуратним і, бажано, не боятися висоти, адже стіни та дахи багатоповерхових будинків теж потрібно фарбувати.
Ризики професії: Перевагою такої професії є її інтернаціональність. Адже маляр потрібен у будь-якій країні – будівлі фарбують скрізь. І немає якихось складних відмінностей у роботі, наприклад, румунських і бразильських малярів. Цьому ремеслу нескладно навчитися. Істотним недоліком такої роботи потрібно вважати все той же розчинник, який може за кілька років вплинути на дихальний апарат людини.
